14 жовтня 1957 року Валенсія пережила одну з найбільших природних катастроф в своїй історії. Після кількох днів злив річка Турія двічі виходила з берегів за добу, затопивши до три чверті міської території. Вода сягала другого поверху будівель, місто залишилося без електрики, газу і водопостачання. У результаті великої повені загинули щонайменше 81 особа, а за неофіційними даними – близько трьохсот. Ця трагедія, відома як «Велика повінь Валенсії», примусила владу шукати радикальне рішення, щоб захистити місто від майбутніх підтоплень.
Валенсія під час катастрофічної повені 1957 року – стихія забрала життя понад 80 містян і зруйнувала значну частину міста.
Нове русло річки: план порятунку міста
Уже наступного року після стихії уряд Іспанії затвердив масштабний проєкт Plan Sur («Південний план»), що передбачав відведення річки Турії за межі міста. До 1969 року було прокопано нове русло довжиною 12 км і шириною до 175 метрів на південній околиці Валенсії. Води Турії спрямували в цей штучний канал, подалі від центру міста. Старе русло планували засипати і перетворити на автомагістраль, аби розвантажити трафік і з’єднати центр з портом та аеропортом.
Однак мешканці Валенсії виступили проти забудови колишньої річкової долини бетонною трасою. Вони розгорнули громадську кампанію під гаслом: «Ложе Турії – наше, і ми хочемо його зеленим» (валенс. “El llit del Túria és nostre i el volem verd”). Під тиском громади у 1976 році влада відмовилась від ідеї автобану. Король Хуан Карлос I видав указ про передачу старого русла місту під зелений парк. Архітектор Рікардо Бофіль розробив генеральний план, за яким усе 10-кілометрове русло розділили на тематичні зони відпочинку. Будівництво парку тривало у 1980-х, і в 1986 році відкрився унікальний громадський простір – сад (парк) Турії.
«Сади Турії»: зелене серце та захист Валенсії
Сьогодні колишня річкова долина перетворена на один з найбільших міських парків Європи – «Сади Турії» площею понад 130 га та протяжністю близько 9–10 км. Це довга зелена стрічка, що перетинає все місто, з’єднуючи історичний центр з сучасними районами. У парку втілено концепцію багатофункціональної інфраструктури: тут прокладені алеї для піших прогулянок і велосипедистів, облаштовані спортивні майданчики (футбольні поля, бігові доріжки, велотраси), дитячі ігрові зони, фонтани та штучні водойми. Серед пишної рослинності можна знайти і апельсинові гаї, пальми, розарії, і цілий сосновий ліс – тисячі сосен утворюють так званий «Міський ліс» у середній частині парку. На берегах-укосах залишилися старовинні мости, що тепер підіймаються не над річкою, а над зеленою зоною. У різних кінцях парку розташувалися культурні та розважальні об’єкти, зокрема міський зоопарк BioParc, знаменитий комплекс Місто мистецтв і наук та Палац музики. Уздовж парку працюють численні кафе з літніми терасами, тож це улюблене місце для відпочинку містян і туристів. Щоденно «Сади Турії» приваблюють тисячі людей – від бігунів і велосипедистів до сімей з дітьми, стаючи справжнім зеленим серцем і соціальним хабом Валенсії.
Сьогодні висохле русло Турії перетворилося на багатокілометровий парк – зелену оазу з доріжками, майданчиками, садами та водоймами, що стала улюбленим місцем відпочинку валенсійців.
Окрім рекреаційної цінності, парк виконує важливу водорегулюючу функцію для міста. Нове русло Турії та розподільчі канали спроєктовані так, щоб витримати навіть більший об’єм води, ніж під час катастрофи 1957 року. Це було продемонстровано під час надзвичайної ситуації восени 2024 року, коли рекордні дощі (так званий шторм DANA) знову загрожували повінню. 29–30 жовтня 2024 року в регіоні випало до річної норми опадів за 8 годин, і рівень води різко піднявся. Новий обвідний канал Турії наповнився майже вщерть, але місто Валенсія лишилося в основному неушкодженим – центр не затопило. Парк Турії поглинув надлишок води та став природним резервуаром, не дозволивши стихії завдати значної шкоди міській інфраструктурі. Натомість найбільше постраждали передмістя за межами захисної системи, тоді як «зелена річка» Валенсії вистояла перед новим випробуванням стихією.
У наші дні сад Турії для валенсійців – це не лише місце відпочинку та спорту, а й живий пам’ятник силі громади і мудрості міського планування. Парк нагадує про трагедію 1957 року та її уроки: у місті досі можна побачити таблички, що позначають рівень води під час тієї повені.
Кожна алея і міст у «Садах Турії» символізують перемогу Валенсії над стихією. Зелений парк-річка одночасно виконує рекреаційну, водоутримувальну і меморіальну функції, слугуючи прикладом того, як можна перетворити природне лихо на можливість для сталого розвитку міського простору.
Досвід Валенсії сьогодні надихає міста світу інтегрувати природні ландшафтні рішення для захисту від кліматичних викликів. Проєкт «Сади Турії» показав, що замість того щоб “воювати” з природою, можна дати їй простір – і отримати натомість безпечне, красиве й корисне середовище для громади.