Крематорій у Львові: громадська думка
Соціологи Інституту міста провели масштабне соціологічне дослідження «Соціальний моніторинг якості життя у Львові 2019», у межах якого дослідили ставлення мешканців_ок Львова до біопоховання. Результатами поділилася керівниця програми аналізу та досліджень КУ Інститут міста Тетяна Приходько.
Методологія моніторингу якості життя виникла у 2013 році. Тоді вперше Інститут міста опитав 2 400 респондентів_ок Львова. З 2016 року кількість опитаних становить 1 200 осіб, а структура індексу зазнає несуттєвих змін, залежно від ситуацій, запитів, які виникають у місті. Цього року ми провели тендерні закупівлі на дослідження і у підсумку переможцем став один із львівських соціологічних центрів – «Соціоінформ».
Індекс якості життя – це є комплексний показник, який відображає усі сфери життя людини з точки зору інфраструктури і сервісу: освіта, медицина, благоустрій, транспорт, екологія та низка інших. Ми запитуємо мешканців про їхні настрої, оцінки, а потім, аналізуючи дані, порівнюємо їх із статистичними показниками. Це дозволяє нам бачити більш об’єктивну картину. У цій статті демонструємо дані про біопоховання та крематорій.
Біопоховання у Львові: за чи проти
Крематорій у Львові: за чи проти
Запит на послугу біопоховання у Львові
Чи не боялись дослідники запитувати у мешканців щодо такої дискусійної теми?
Свого часу засновник соціології О. Конт написав: “Знати, щоб передбачити, і передбачити, щоб мати можливість діяти”. Тобто соціологічне дослідження матиме суспільну вагу лише тоді, коли дозволить дослідникам виявляти проблеми ще до моменту їхнього критичного піку. У таких ситуаціях відповідальні особи витрачатимуть ресурси для запобігання проблем значно менше, ніж у ситуації їхнього цілковитого вирішення. З досвіду проведення опитувань зрозуміла, що анкета – це своєрідний інструмент інформування мешканців про важливі питання у місті. Якщо ми не запитуємо, не проговорюємо, отже, ми приречуємо себе – фахівців у різнорідних галузях, – на провал як у комунікації, так і у співпраці.
Які ж основні результати дослідження ви отримали?
Загалом опитування продемонструвало, що мешканцям недостатньо інформації щодо питань біопоховання: майже кожен п’ятий (21,5%) вагається у своїх відповідях. Звідси близько третини не знає чи питання побудови крематорію у Львові повинне бути на порядку денному.
Серед тих, хто визначився із своєю позицією, кожен другий – 51,1% опитаних у Львові – позитивно ставиться до впровадження системи біопоховання. З них чоловіки більшою мірою підтримують ініціативу ніж жінки: 56,1% vs 46,9%. Зауважу, що в анкеті ми наводили приклад не лише про кремацію тіла, але й інші альтернативні форми екопоховання.
Наша гіпотеза про те, що біопоховання – це вибір молодих осіб цілком підтвердилась. Зокрема, позитивне ставлення мають 60,0% молоді 18-30 років, 57,6% – особи 31-45 років. Далі йде спадання: 45,6% опитаних 46-60 років підтримують цю ідею, а серед осіб 61+ років – таких виявилось 41,4%, що у загальному є вище, ніж ми передбачали завчасно.
Чи досліджували ви як приналежність до конфесії впливає на ставлення до впровадження біопоховання?
Так, звичайно. Це був один із найважливіших факторів з яким ми хотіли вивчити кореляцію. Ми прогнозували, що конфесійна приналежність не впливатиме радикально на громадську думку. Так і сталось: різниця між тими, хто відвідує автокефальну церкву і тими, хто відвідує греко-католицьку церкву є зовсім незначною і становить 4% (50,6% vs 46,7%). Тобто для кожного другого релігійного мешканця біопоховання є, дійсно, альтернативою.
А ось, що нас дійсно здивувало, то залежність сприйняття біопоховання від сімейного стану людини. Так, майже 2/3 опитаних, що позитивно налаштовані, перебувають у громадянському шлюбі (66,7%) або ж самотні (61,0%). Припускаємо, що це пов’язано із стилем життя цих когорт, які є більшою мірою мобільними та нестабільними щодо своїх планів на завтра. А ось серед опитаних, які перебувають у шлюбі, частка тих, хто підтримує біопоховання становить 47,0%. Можливо ці люди більшою мірою вкладають символічне значення у поховання та збереження сімейної традиції, яка б гуртувала родину.
Альтернативні форми поховання є економічно вигідними?
Однозначно. Ми звернулись у ЛКП «Виробничо-реставраційний комбінат обрядових послуг» і у Крематорій Києва, щоб порівняти цінову політику. Звичайно, говорити про середні показники дуже складно, бо увесь процес поховання залежить від багатьох моментів. Але, підрахувавши мінімальний (!) набір послуг, ми зрозуміли, що традиційне поховання у Львові коштує ~8 тис грн (не враховуючи поминальний обід, панахиду тощо). Водночас послуга кремації у Києві становить 4,3 тис. грн. (з них процедура кремації коштує 445,00 грн, а найдешевша урна – 830,00 грн). До речі, для нетутешніх ритуальні послуги у крематорії становлять близько 2,3 тис грн. Тобто, якщо ми говоримо про агломерацію, то це було б вигідно не лише для міста Львів.
Коли ми прогнозували дослідження, то припускали, що люди з вищим рівнем доходів будуть більшою мірою схильні підтримувати традиційне поховання як більш дорогу послугу. Але результати опитування цілком спростували нашу гіпотезу: чим менший рівень доходу у людини, тим більшою мірою вона підтримує традиційне поховання. Люди, які мають дохід до 3 тис грн (45%, переважно пенсіонери), від 3 до 6 тис грн (43%), а також від 6 до 10 тис грн (50%) готові витрачати від 30 тис грн на традиційне поховання, ніж зекономити на біопохованні. І відповідно, чим заможніша людина, тим більшою мірою вона підтримує екопоховання: 66,7% з доходом від 10 до 20 тис грн і 86,4% з доходом 20 тис грн і вище.
У Львові вже створили робочу групу щодо будівництва крематорію, а чи підтримують цю ідею мешканці_ки Львова?
Так, у цю групу входить і наш керівник Олександр Кобзарев. Спільно з колегами вони обговорюють важливі питання та шукають найбільш вигідні для міста рішення. Щодо опитування, то мешканці_ки не проти будівництва крематорію у Львові, бодай про це зазначив 51% опитаних (47% жінок та 55% чоловіків). Найбільш позитивно оцінюють цю ідею мешканці_ки із Франківського (63%) району, дещо нижче – Сихівського (53%), а найменш – із Личаківського (46%) та Шевченківського (47%) районів.
Але ми розуміли, що підтримувати будівництво крематорію – це один бік медалі. Інший – бути готовим скористатись цією послугою. Тут соціологи виходять на рівень дослідження установок респондентів_ок. Загалом 44% опитаних сказали, що скористались би альтернативним видом поховань у Львові. З них, 27,3% – точно б скористались, 17,1% – скоріше б скористались. Найбільшу готовність проявили чоловіки (47,7%) та молодь 18-30 (56,9%). Цікаво, що за районами проживання мешканці Франківського, які найнижче оцінили стан міських кладовищ, найбільше зазначили про наміри скористатись послугою біопоховання (58,6%), а найменш налаштованими виявились опитані із Шевченківського району (39,2%).
Наостанок, чи є певні застереження щодо впровадження системи біопоховання у Львові?
Якщо влада підтримає ініціативу, переважна частка мешканців_ок теж не проти, то немає жодних проблем на шляху впровадження цієї системи. До того ж, практика в Україні вже є (Київ, Харків і Одеса, а також Дніпро, який вже презентував напрацьований проєкт). Єдине про що варто зауважити і підкреслити – це нормативно-правовий момент. Згідно з Проєктом Закону 05.04.2018 щодо удосконалення сфери поховання, відповідальність за розвиток сфери біопоховання передусім покладена на муніципалітет громади. У країнах Європи поширена практика створення крематоріїв публічно-приватної форми власності як приклад партнерства між урядом/муніципалітетом та приватним(-и) підприємством(-ами). Наприклад, у місті Марібор (Словенія) частка співфінансування крематорію муніципалітетом міста становить 60%, у місті Софія (Болгарія) – 20%, а у Бухаресті (Румунія) крематорій взагалі функціонує як асоціація приватників (тож часом мешканці нарікають на високі ціни на послуги). Головне зрозуміти, що здорова конкуренція – це завжди добре і для міста, і для мешканців_ок.
Коли ж результати дослідження будуть комплексно висвітлені для громадськості?
Ми плануємо презентацію на кінець січня 2020. Тож слідкуйте за нашими сторінками у Facebook, Instagram та дізнавайтесь про актуальні новини у місті першими.
Досвід українських міст:
Додаткова інформація
Період реалізації:серпень-вересень 2019
Замовник:Львівська міська рада
Виконавець:Інститут міста спільно з “Соціоінформ”