9 Червня 2020 | Анонси ІМ

Адаптація освіти в епоху коронавірусу: досвід Китаю

Наприкінці травня сектор освіти Національної комісії України у справах ЮНЕСКО підтримав долучення до Глобальної мережі ЮНЕСКО міст, що навчаються Львова, Сум і Полтави. Над розробкою заявки на вступ Львова до Мережі займалася команда Інституту міста.

Мережа допомагає встановити постійний діалог між містами-членами, впровадити та вдосконалити систему навчання протягом життя, знайти нові шляхи вирішення проблем в освітній сфері. Статус Мережі носить далеко не номінальний характер і допомагає містам вдосконалювати освітню сферу, а інколи і вирішувати нагальні завдання. За приклад можна взяти міста Китаю, які максимально швидко акумулювалися і знайшли відповідь на питання: як навчатися в епоху коронавірусу.

Пандемія коронавірусу змусила передивитися погляд на звичний перебіг подій та призвичаїтися до нових умов. Те, що на початку березня здавалося неможливим, зараз стало буденністю. Зокрема це стосується системи освіти. Так, два місяці тому ідея дистанційного навчання здавалася неефективною, а наразі школярі й студенти за усталеним графіком виконують домашні й контрольні завдання, і навіть вчасно закінчили навчальний рік. Однак, не дивлячись на те, що Україна загалом і Львів зокрема змогли адаптувати освітню сферу до онлайн-формату, вдосконалювати систему дистанційного навчання потрібно. І не обов’язково придумувати нові рішення, для початку варто проаналізувати вже наявний досвід.

За приклад можна взяти країну, яка найпершою постраждала від наслідків COVID-19 ━ Китай. На початку поширення коронавірусної інфекції ще ніхто не міг сформулювати чіткого алгоритму дій в освітній сфері. Однак Китай вже з лютого увів онлайн-заняття, і навіть є припущення, що найближчий рік від формату дистанційного навчання країна не відмовиться.

 

Освітня політика Китаю під час пандемії

Китай, як і більшість країн після нього, відклав початок весняного семестру, адже на початку пандемії не було чіткого бачення як довго доведеться жити в умовах боротьби з коронавірусом, тому школярів і студентів відправили на тимчасовий карантин.

Коли стало зрозуміло, що пристосовуватись до нового, ізольованого світу доведеться не на один тиждень, то МНС Китаю розпочало ініціативу для студентів «Безперебійне навчання» і відкрило онлайн-платформу Національний Інтернет-клас для сприяння домашньому навчанню. Завдяки цьому 270 мільйонів студентів, які навчаються в країні, отримали можливості гнучкого навчання зі своїх домівок.

Цікаво те, що до початку карантину далеко не в кожній домівці країни був Інтернет. А якщо й був, то швидкість мережі була дуже низькою. Тому Інтернет-провайдери безкоштовно збільшили пропускну здатність мережі викладачів та студентів до 300 мегабіт/сек, а деякі школи надали учням пристрої з виходом до Інтернету або допомогли безкоштовно отримати доступ до послуг мережевого телебачення задля перегляду програм онлайн-школи.

Адаптаційні програми Китаю передбачені не тільки для учнів, а для вчителів і батьків. МНС Китаю видало вказівки щодо захисту та підтримки вчителів. Родичів учнів також залучили до процесу навчання: вони разом із вчителями виконують функції спостерігачів. Батьки учнів досить відповідально поставилися до своїх нових обов’язків і навіть спостерігали за виконанням завдань своїх дітей під час нещодавніх вступних іспитів. Чи підійде така ініціатива для України наразі суперечливе питання, адже у нас поширена практика, коли родичі сприяють своїм дітям під час екзамену задля отримання більш позитивних результатів.

У Китаї сумнівів щодо відповідальності батьків поки не постає, тому до онлайн-формату пристосували вступні тести до коледжу і понад 50 000 студентів пройшли тестування вдома.

Додатковим заходом, який сприяє об’єктивному оцінюванню учнів, стала зміна його формату: тепер у Китаї роботи учнів перевіряють одночасно декілька викладачів, а остаточна оцінка виводиться виходячи із середнього арифметичного.

 

Психічна освіта, як важлива складова адаптації

Китай не лише констатував факт того, що під час карантину емоційний і психічний стан населення різко впав, а й вжив заходи для його нормалізації. 

 Деякі міста організували групи експертів для надання послуг з психічного здоров’я людям, які постраждали від COVID-19.

Окрім стандартного переліку предметів у школах, у китайських містах ввели освітні курси, доступні для всіх:

  • курси з профілактики епідемій;
  • моральну освіту;
  • курс з безпеки життєдіяльності;
  • навчання в галузі психічного здоров’я;
  • сімейна освіта.

Місто Ченду пішло далі і розробило низку заходів для найбільш вразливих груп, до яких входять люди з інвалідністю, медичні працівники та їхні сім’ї.

Серед ініціатив можна виділити:

  • догляд за дітьми медичних працівників;
  • надання пріоритету у виборі школи для дітей передових медичним працівників;
  • забезпечення можливості безкоштовної освіти працівникам передового рівня для підвищення кваліфікації після епідемії;
  • створення цілодобової гарячої лінії;
  • проведення онлайн-курсів з психології;
  • для дітей з інвалідністю проводяться навчання та реабілітаційні заходи.

 

Як Китаю вдалося так швидко адаптуватися до онлайн-навчання?

Дев’ять міст Піднебесної із сукупним населенням більше 110 млн є членами Глобальної мережі ЮНЕСКО міст, що навчаються. 

Завдяки участі у Мережі, Китай ще до того мав онлайн-базу для розвитку освітньої сфери. І під час введення карантину країна адаптувала цю систему для здобуття освіти на всіх рівнях.

Цікавою практикою стала розробка адаптивних курсів для різних спеціальностей під час пандемії. Наприклад, є курси з керівництвом дій для кур’єрів (інструкція є і для тих, хто отримує посилку) і це стосується багатьох спеціальностей, які пов’язані із взаємодією з людьми.

Своїми напрацюваннями в освітній сфері міста діляться на сайті Глобальної мережі ЮНЕСКО міст, що навчаються. Пекін, наприклад, виклав у відкритий доступ «Посібник зі сприяння гнучкому навчанню під час навчальних збоїв».

 

У підсумку можна сказати, що досвід Китаю, безумовно, показовий і корисний. Але варто розуміти, що вжиті Китаєм заходи в освітній сфері не є результатом виключно напрацювань всередині країни. Це, у першу чергу, налагоджена система ефективної взаємодії і Мережа міст, що навчаються відіграє у цьому не останню роль.

Тому рішення сектору освіти Національної комісії України у справах ЮНЕСКО щодо долучення до Глобальної мережі ЮНЕСКО міст, що навчаються Сум, Львова і Полтави ━ є важливим кроком для розвитку освіти в цих українських містах. І якщо Львів отримає членство у Мережі, то це допоможе нам значно збагатити освітній потенціал міста.

 

Аліна Дармосюк, керівниця програми комунікації Інституту міста

Вікторія Фургало, проєктна менеджерка Інституту міста